Знову про дітей, але, насправді, це про всіх нас. Написане стосується як батьків, так і тих, хто дітей не має.
Минулого року багато хто був спантеличений (м'яко кажучи) терактом братів Царнаєвих і різаниною, яку влаштував молодий нігерієць у Великобританії. Я тоді ще казала (в реалі казала, і маю свідків), що нічого дивного в їхній поведінці не бачу. Сьогоднішні дорослі - це ті діти, які змалечку «всмоктали» війну. Війна для них баналізована. Для нас, мирних людей, це щось екстраординарне — а для цих людей нема нічого особливого, нема гальм, і вибір «воювати чи ні» набагато простіше робити на користь знайомого стану, а саме - війни.
Зараз наші діти починають «насичуватися» війною. Не кажу про тих, хто був/лишається в зоні АТО - візьмемо дітей, які зараз далеко від Південного Сходу дивляться телевізор, чують розмови дорослих. Війна стає буденністю для дітей. Коли подорослішають і самостійно прийматимуть рішення, вони легко зможуть перенести в своє життя засвоєну в дитинстві модель. А ми, шановні, на той час будемо менш активними фізично і соціально, і наше слово менше важитиме.
Я не закликаю удавати, буцімто нічого не відбувається. Дітям слід знати, що на нас напали, проти нас ведуть підступну війну. Що хтось з наших воює, хтось травмується і гине. Але без зайвих подробиць. Відповідайте на питання, але не зациклюйтеся на цих темах у спілкуванні з дитиною.
Дайте дітям альтернативу війні! Заповніть їхній час будь-якою конструктивною діяльністю: піклування про членів родини і господарство, гуртки, спортивні секції, туризм, спілкування з природою, театри-музеї.
Не маєте власних дітей — станьте волонтером соціальної служби, будь-якого доброчинного проекту. Особливо для «складних» дітей і соціальних сиріт. (Вся Африка 90-х починала набирати своїх малолітніх бойовиків серед безпритульних! Вже пізніше, в ході воєн, дітей з родин змушували ставати «павліками морозовими» - див. попередню сторінку мого «конспекту»)
Минулого року багато хто був спантеличений (м'яко кажучи) терактом братів Царнаєвих і різаниною, яку влаштував молодий нігерієць у Великобританії. Я тоді ще казала (в реалі казала, і маю свідків), що нічого дивного в їхній поведінці не бачу. Сьогоднішні дорослі - це ті діти, які змалечку «всмоктали» війну. Війна для них баналізована. Для нас, мирних людей, це щось екстраординарне — а для цих людей нема нічого особливого, нема гальм, і вибір «воювати чи ні» набагато простіше робити на користь знайомого стану, а саме - війни.
Зараз наші діти починають «насичуватися» війною. Не кажу про тих, хто був/лишається в зоні АТО - візьмемо дітей, які зараз далеко від Південного Сходу дивляться телевізор, чують розмови дорослих. Війна стає буденністю для дітей. Коли подорослішають і самостійно прийматимуть рішення, вони легко зможуть перенести в своє життя засвоєну в дитинстві модель. А ми, шановні, на той час будемо менш активними фізично і соціально, і наше слово менше важитиме.
Я не закликаю удавати, буцімто нічого не відбувається. Дітям слід знати, що на нас напали, проти нас ведуть підступну війну. Що хтось з наших воює, хтось травмується і гине. Але без зайвих подробиць. Відповідайте на питання, але не зациклюйтеся на цих темах у спілкуванні з дитиною.
Дайте дітям альтернативу війні! Заповніть їхній час будь-якою конструктивною діяльністю: піклування про членів родини і господарство, гуртки, спортивні секції, туризм, спілкування з природою, театри-музеї.
Не маєте власних дітей — станьте волонтером соціальної служби, будь-якого доброчинного проекту. Особливо для «складних» дітей і соціальних сиріт. (Вся Африка 90-х починала набирати своїх малолітніх бойовиків серед безпритульних! Вже пізніше, в ході воєн, дітей з родин змушували ставати «павліками морозовими» - див. попередню сторінку мого «конспекту»)