luowentong

Почала читати російський переклад "Записок про західні краї" монаха Сюань-цзана. Це той самий реальний історичний персонаж 7 ст. н.е., який був обожнений буддистами і через добрих 900 років "офантастичнений" У Чень-енем у романі "Подорож на Захід".
Твір непересічний. Робота, яку виконували всі перекладачі цього тексту, коли б і на яку б мову не перекладали "Записки" - просто титанічна. Треба бути надзвичайним знавцем релігій, мов, географії та історії, щоб цей текст став таким само цілісним, як в оригіналі. І без приміток та передмови читання не вдається. Гадаю, що я не найгірше володію темою, але весь час дивлюся примітки.
Автор непересічний. Така цікавість до життя, людей, ідей, така систематичність викладу та просто фізична витривалість, щоб 17 років мандрувати по всих цих "індіях"!
Окремо варто розглянути безліч історій, яким Сюань-цзан довіряє без будь-якого упередження чи сумніву як "чудАм", і окремо - сюжети, які одразу подаються "з розкриттям фокуса". Зразок з 7 ст. н.е. чудово підходить для ілюстрації того, як людина вибирає в "інформаційному просторі" те, чому буде довіряти, а чому - ні.
І ще ця книга корисна для того, щоб фесом гепнутися об тейбл чужої ойкумени. Місця, де чотири будди минулого ходили і лишили сліди серед людей, які старані у пізнанні істини або нерішучі та схильні до обману, чомусь знаходяться в Зажопінську нашого інформаційного простору.