luowentong

Майже рік бігаю по місту з клунками в кілька разів частіше, ніж раніше.
Клунки бувають різні. Рідним, для різних доброчинних організацій... Все для інших.
А тут новина: на сайті ботсаду ім. Гришка сказано, що вони розпродують деякі рослини. Дівер мене питає, що я хотіла б. Я хотіла б банан. Звичайно, чого ж мені найбільше бракує в цьому житті? Згадалося, як у 3 класі всі писали про свою мрію. Я написала: "~~Хочу виправити свої оцінки з математики~~. Хочу, щоб у світі не було війни." (Ми всі були доведені до неврозу розповідями про ядерну війну: трохи поміркувавши, я зрозуміла, що мої переживання щодо математики - фігня, якщо доведеться сидіти в бомбосховищі.)
А тепер я знаю, що сама я війну не зупиню. І мені потрібна рослина.
"Банан" римується з "диван".
Про московського поета Рудермана розповідали байку, буцімто він у день смерті сталіна купив собі диван і тяг його на санчатах вулицею. Натовп Рудермана ледь не лінчував за таке зухвальство. Хтось за нього вступився, мовляв, шо ви від нього хочете, він же п'яний! А Рудерман відповідає: «Совершенно я не пьян. Я - писатель Рудерман. Я купил себе диван. Я везу себе диван.»
Згадала цю байку і уявила, як я з Печерська на Троєщину везу собі банан... Хай йому грець!